ГІРКИЙ ПРИСМАК ПОЛИНУ

(До тридцятої річниці Чорнобильської катастрофи)

         Чи мислимо реквієм грати на руїнах? Чи мислимо ювілей святкувати на поминках? Але доведеться зробити саме так. Бо ювіляр мертвий, він загинув. Він загинув 30 років тому, його ім’я – Чорнобиль…

         З метою виконання Указу Президента України Петра Порошенка, щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи, у Шибиринівській бібліотеці-філії Централізованої бібліотечної системи Чернігівського району відбувся літературний вечір «Гіркий присмак полину».

         На захід були запрошені ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Микола Тупиця, Шибиринівській сільський голова Юрій Магелат, член  Національної спілки краєзнавців України, народний  майстер Юрій Дахно та учні 5 і 6 класів Шибиринівської школи, які разом із бібліотекаром Надією Кедровською  взяли активну участь у підготовці та проведенні вечора. Вони прочитали ліричні твори та прослухали пісні, переглянули кадри з фільмів, присвячені подіям Чорнобильської катастрофи.

        Микола Тупиця, Юрій Магелат, Надія Кедровська та Юрій Дахно поділилися зі школярами своїми спогадами про той страшний день 26 квітня 1986 року, зазначили, що для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві площини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

    Ліквідатор Микола Тупиця запалив свічку пам’яті, після чого присутні вшанували загиблих та померлих внаслідок аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання. 

         На завершення зустрічі учасники заходу побажали один одному здоров’я, миру та злагоди. А вчитель української мови та літератури Шибиринівської школи Ольга Петренко подарувала читачам бібліотеки книгу «Прип’ятський синдром» Любові Сироти, у якій зазначено, що чужої біди не буває, що брехня страшніша  радіації, а любов сильніша смерті.

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО ВЕЧОРА

«ГІРКИЙ ПРИСМАК ПОЛИНУ»

(до тридцятої річниці Чорнобильської катастрофи)

Ведуча.

Народе мій! Поки ще небо

Лягає на ніч у Дніпро —

Я на сторожі коло тебе

Поставлю атом і добро;

І стану сам біля колиски

Твого буття, що ти — це ти,

І твого слова кращі зблиски

Пошлю у Всесвіту світи.

Бо Всесвіт — не поле, і люд — не глядач.

І час — не ворота футбольних моментів,

І куля земна — не футбольний м'яч

В ногах генералів і президентів!

М. Вінграновський, 1960 рік.

Ведучий.

Чого радіє голова космата,

Чому підстрибує її носій,

Волаючи: «У кожну хату – атом –

 зарони, посій…»

А як рвоне? Тоді не до добра!

Не вистачить ніякого Дніпра,

Залити жах сучасного Содоми…

 І атом не питатиме, хто ми,

Чи мудрі, чи дурні, чи дуже хитрі…

Рвоне!.. І не залишиться пітьми…

Чорнобильська туга, 1976 рік.

Звучать «Чорнобильські дзвони» на фоні документального відео гасіння пожежі на ЧАЕС.

Ведуча.

Замело, замело, бо зима,

Але чистого снігу нема,

Бо нема його навіть у Бога,

Вітер віє з четвертого блока!..

Ведучий.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. о 1-й год. 23 хв. на Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Чорнобиль нагадав цілому світу, що в самому серці Європи живе великий народ. Світ спочатку почув слово “Чорнобиль”, а потім таке незвичне – “Україна”. А для багатовікової історії України – Чорнобиль став ще однією трагедією в хронологї духовного і фізичного знищення нації.

Ведуча.

Райцентр Чорнобиль. Це ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення. Потім місто, а згодом і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшу катастрофу.

Учениця 1.

Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра
Запала тиша.

Учень 1.

Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садочками, річками та озерами, але …тільки до квітневої ночі 1986. Відтоді ця земля стала називатися “зоною”.

Учениця 2.

Чи мислимо реквієм грати на руїнах? Чи мислимо ювілей святкувати на поминках? Але доведеться зробити саме так. Бо ювіляр мертвий, він загинув. Він загинув 30 років тому , його ім”я –Чорнобиль. Цього року йому 823 роки було б.

Учитель.

Так, загинула після вибуху мальовнича частина Поліського краю, загинули міста, містечка та села з прадавньою історією, загинуло і зовсім юне місто, збудоване у 1970 році – Прип’ять.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Чорнобиль — місто Київської області, райцентр, знаходиться на річці Прип'ять (притока Дніпра). Річний порт. Перші літописні зведення про Чорнобиль відносяться до 1193 року. У 1362 році місто захоплене феодальною Литвою. Після Люблінської унії в 1569 році попало під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 pp. Після другого розподілу Польщі (1793) Чорнобиль — у складі Правобережної України.

  З 1941 року Чорнобиль — місто. У місті ремонтно-експлуаційна база Дніпровського річного пароплавства, заводи, промислові комбінати, комбінати побутового обслуговування, 4 школи, ПТУ, музична школа, лікарня, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, бібліотека.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Учениця 3.

Чорнобиль 15 серпня 1986 року

Відчуття пустки буває певною мірою

дискомфорте

Особливо якщо ця пустка посеред міста

На кількадесят тисяч жителів

Колишніх жителів це суттєве уточнення

На все місто  жодної людини

Крім бригади звихнутих журналістів

Які приїхали в найгарячішу точку планети

А точка виявилася під товстим шаром

Радіаційної пилюки

Німа глуха до всього збайдужіла й здичавіла

Завішені вікна в п’ятиповерхівках

Мертве місто

Засноване 1970 року

Так і лишилося навіки юним

В якому проживало 47500 жителів

 25 національностей

Де було 15 дитсадків і 5 середніх шкіл

Де діяли 3 басейни й 2 стадіони

Де усе оце вже в минулому часі

Мертве місто

Одна-єдина життєва ознака

Невимкнені світлофори на перехрестях

Що кліпають різнокольоровими  очима

Простіть нас люди

І враз захотілося глянути в небо

Щоб сльози назад закотилися в очі

А в небі над містом чомусь літав

Одинокий лелека.

                                                                           Тетяна Сидоренко

Звучить пісня «Чорное и белое - Чернобыль» В. Шовкошитного, а на екрані демонструються кадри Прип’яті до та після аварії.

Ведуча.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно пр ичетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу.

Ведучий.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Першими на двобій зі стихією стали працівники станції, які були в ту ніч на роботі, пожежники…

Учениця 4.

Ті, що згоріли в огні
В перші хвилин двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці.

Ведуча.

         Дійсно, аварію на ЧАЕС порівнюють з війною, тільки ворог страшний тим, що невидимий… Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

         На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

         Тож, давайте вшануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя, вступаючи в двобій з атомом… Та запалимо свічу пам’яті, тепло, якої зігріє душі загиблих та померлих …

         - Просимо запалити свічу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Миколу Михайловича Тупицю…. 

         Хвилина мовчання (звучить пісня «Лечий зойк, лелечий плач на довгий вік» гурту «Роксолана», демонструється відео «мертвих» міст, сіл ЧАЕС.)

         Надається слово ліквідатору аварії на ЧАЕС та присутнім гостям, котрі пам’ятають 26 квітня 1986 року.

Ведучий.

Мертва чорнобильська земля. Мертві і спустошені села. Вони нас насторожують своїм мовчанням. Земля залишилась без своїх господарів і винні в цьому самі люди. Залишились самотні подвір’я, стара груша, стежка, хвіртка, якою безжалісно колихає вітер. Поскрипуючи, вона ніби промовляє вже ніколи сюди не прийдуть господарі,не почуєш ти їхніх веселих голосів. Тільки виє сумовита тиша і біль… Стоїть такий рідний дім, та живе в ньому тільки відлуння людських голосів.

Ведуча.

Спалах над Чорнобилем ніби висвітив своїм сяйвом добро і зло, розум і дурість, щирість і фарисейство, співчутливість, і злорадство, правду І брехню...

Відзначення річниці Чорнобильської трагедії – це не свято, 26 квітня це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою питання : «Хто я? Для чого живу на цьму світі? Як живу? Чим можу допомогти іншим людям?»

Звучить пісня «Где ты, где ты, мой покой?» В. Шовкошитного, а на екрані демонструються кадри Прип’яті до та після аварії.

Учениця 4.

Стоять озера в пригорщах долин

Стоять озера в пригорщах долин,
Луги цвітуть у придорожній смузі.
І царствений цибатий чорногуз
Поважно ходить в ранній кукурудзі.
Дівча козу на вигоні пасе,
Машини мчать, баранки крутять аси.
Малина спіє.. І на все, на все
Лягає пил чорнобильської траси.
Жоржини на чорнобильський дорозі
Вже другий рік, як струшують біду,
Прозорий жах обмацує ворота -
Чи можна людям в хату увійти?
Роса - як смертний піт на травах, на горіхах.
Але найбільше стронцію - у стріхах.
Хто це казав, що стріхи - традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні.
Летючі крони голубих дерев.
Із року в рік дожити до неділі.
Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.
Аборигени острова Надії.
Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?

Ліна Костенко    

Вечір закінчується піснею «Боже, Украну збережи.» Т. Петриненка

Ліквідатор аварії на ЧАЕС Микола Тупиця, Шибиринівський сільський голова Юрій Магелат, народний майстер Юрій Дахно, вчитель української мови та літератури Шибиринівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ольга Петренко

Учні 5 та 6 класів Шибиринівської школи з ліквідатором аварії на ЧАЕС Миколою Тупицею, Шибиринівським сільським головою Юрієм Магелатом, народним майстром Юрієм Дахном та бібліотекарем Надією Кедровською

Чорнобиль, 1946 рік