МИ – НАЦІЯ ЄДИНА! ТВОЇ МИ ДІТИ, УКРАЇНО!

            Мета. Виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину, поглибити знання учнів про нашу державу - Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до своєї держави, повагу до історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави; формувати переконаність у нетлінності надбань і духовних скарбів народу й необхідності їх збереження, пробуджувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни.

            Обладнання. Клас прикрашений квітами, на дошці написана тема уроку, перед дітьми – глобус, на якому добре видно Україну, тарілка з державними символами України, відеозаписи Державного Гімну України (запис на радіо ЄС до 24-ї річниці Незалежності України), лемківської пісні «Пливе кача» (у виконанні Піккардійської терції) та пісні «Лебеді материнства» (у виконанні Таїсії Повалій); портрети Павла Чубинського та  Михайла Вербицького, плакати «Карта бажань» та «Квітуча Україна».

            Дата проведення уроку. 01.09.2015 рік.

            ХІД УРОКУ

Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

            І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

            - Доброго дня, дорогі друзі!

            Промайнуло літо і знову школа ласкаво розчинила двері для допитливих та кмітливих своїх учнів. На превеликий жаль сьогодні не всі діти нашої країни можуть здобувати освіту, бо для багатьох з них школи зруйновані, а замість світлих домівок - сірі підвали, вони змушені боротися за життя, а не за краще місце за партою.  Тож вам пощастило!

            Перший урок сьогодні однаковий у всіх містах і селах України, у всіх класах. Усі учні говорять про свою державу, її людей, звичаї та традиції.

            ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ.

            Слово вчителя.

            Україна — наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

            Наша держава молода, але вона втілила в собі традиції древньої Київської Русі, віковічну боротьбу українського народу за свободу і право бути господарем на власній землі.          Ми — українці! Вигодувані й виплекані материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті любимо лагідну і щиру мову, отчий край, де ми народилися та живемо.

            Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України — Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас гори – Карпатські й Кримські.

            Простір землі, заселений українським народом, великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км. 

            Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського  Cоюзу 1 грудня 1991 року. Україна – унітарна європейська держава. Нашими сусідами є такі країни: Білорусь, Росія, Польща, Молдова, Угорщина, Румунія, Словаччина.

            Україна – одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2015 року в Україні проживає 42 545 059 осіб (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим). За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей. В Україні проживають представники 110 національностей та народностей. Більшість населення становлять українці і росіяни.

            Так, люди, котрі живуть на заході та сході, півдні та півночі нашої країни мають свою мову, культуру, різняться у віросповіданні, але вони люблять свою державу, здатні за її свободу заплатити власним життям. Україна - багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина.

            Саме про це ми сьогодні поговоримо на нашому уроці, тема якого «МИ – НАЦІЯ ЄДИНА! ТВОЇ МИ ДІТИ, УКРАЇНО!».

            ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

            Розповідь учителя.

            Ми свідки історії, історія – це ми…

            Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Та на превеликий жаль, у нас не все гаразд на сьогоднішній день. Багато громадян України у пошуках кращого життя виїздять в інші закордон. Загарбники мають наміри порушити кордони нашої держави.

Події в Україні починаючи з листопада 2013 року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.

Революція, яка відбулася у Києві, війна на Донбасі доводять, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчують прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

Але, як це не сумно говорити, жодні кардинальні зміни не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін.

Тож пропоную зараз хвилиною мовчання вшанувати пам’ять людей, які без вагань віддали своє життя за наближення миру в нашій країні, за цілісність її кордонів, за те, щоб ми з вами сьогодні змогли провести цей урок; які більше ніколи не зможуть переступити поріг власної домівки і приходитимуть тільки у снах до своїх найрідніших людей.

Хвилина мовчання (звучить мелодія «Пливе кача»).

- Я хочу, щоб кожен із вас згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня», за що воюють наші захисники на сході.

У всіх людей одна спільна мета – жити в добрі та злагоді, зробити життя в країні кращим. Якщо ти успішний - допоможи іншому, якщо ти щасливий - зроби щасливим когось поруч, будь щирим у своїх діях.

Бесіда.

            - Скажіть, будь ласка, яке спільне бажання сьогодні в усіх громадян України? Чого ми сьогодні хочемо понад усе? (Миру.)

            - Так, про це мріє кожен. Але щоб зберегти мир на нашій планеті, в нашій країні, примножити добро і домогтися добробуту для всіх, потрібно навчитися розуміти один одного, приймати один одного такими, якими ми є, поважати культуру і внутрішній світ інших.

            Мир – це перша та необхідна умова для повноцінного дитинства. Немає більш несумісних понять, ніж війна та діти. І немає благороднішої мети у людства, ніж захистити дітей і всіх людей на Землі від війн і конфліктів.

            Це цікаво знати!

            За останні 5 тисяч років на планеті відбулося 14 тисяч війн, у яких загинуло майже 5 мільярдів чоловік. Після Другої світової війни у 70 країнах відбулося 130 збройних конфліктів і «малих» війн, у яких загинуло 20 млн. чоловік. За всю історію свого існування людство жило в мирі лише кілька десятків років.

            Асоціативний кущ.

            Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

            У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

            Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море, і вся розмаїта наша країна.

            - Послухайте ось таку притчу.

            Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній,  що в тюбику лежала найближче до неї:

            - Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

            -Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

            -Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

            Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

            -           Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі,  якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

            Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

            Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

            Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

            - Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу квіточку, позначити міста, де проживають ваші рідні та друзі.

            - Погляньте на карту нашої Батьківщини. І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр.

Хай вище виросте пшениця,

Хай глибшає Дніпрове дно!

Не розділяють нас границі,

Бо ми побратані давно.

            Евристична бесіда.

            - Кожна держава світу, які б народи не жили на її території, має свій герб, прапор та гімн.

       Герб – це  знак роду, міста, держави. У давні часи герби вибивали на рицарських щитах. По них легше було впізнавати воїна, закутого з голови до ніг у металеві лати. Зараз герби зображують на прапорах, грошах, печатках. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її міцність.

- Пригадайте, який герб має український народ? (Український народ має Герб – тризуб. Це дуже старовинний знак, він прикрашав жезли скіфських царів. За часів київської Русі тризуб став знаком влади київських князів. Багато століть тому запровадив його в Київській Русі київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображує старовинну зброю: лук, меч та інші військові прилади. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу. Уважне око легко розпізнає це слово в українському тризубі. Магічне число «ТРИ» символізує повітря-землю-воду, батька-мати-дитя, силу-мудрість-любов.)

       - Наступним символом є  Прапор. Синь рідного неба та золото неозорих ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство», бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі. Коли злі вороги порушували його спокій, він ставав воїном, а синьо-жовтий прапор кликав до бою, до перемоги.

            Творча робота.

       - На дошці висить плакат, нижня половина якого забарвлена в жовтий колір, а верхня у блакитний. Запишіть на аркушах: «Чого ви очікуєте від цього навчального року», зачитайте свої думки й прикріть папірці на жовту частину плакату. Це золоте зерно, посаджене в ґрунт, проросте золотим колоссям – вашими знаннями.

Тепер напишіть, чого ви мрієте досягти після закінчення школи і прикріпіть аркуші до синьої частини плакату. Це ваші блакитні мрії, які можуть здійснитися на ґрунті золотого колосся ваших знань.

Отже, ми створили символ наших можливостей і мрій.

- У нас залишився ще один символ - Гімн – це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, що виражають думки і прагнення нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський, до тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

!!! (Коли вносять  Державний Прапор або виконується Державний Гімн, треба вставати. Цим  ми виявляємо особливу пошану до наших національних святинь).

- Тож зараз я пропоную послухати повну версію нашого Гімну, яку записали українські співаки та дипломати різних країн спеціально до 24-ї річниці Незалежності України, на знак солідарності та підтримки українського народу.

Звучить повна версія Державного Гімну України, записана на радіо ЄС.

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.  

Заключне слово вчителя.

Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність і шановані будете іншими. Нехай щоденним вашим гаслом будуть слова:

Не дуріте самі себе,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

й свого не цурайтесь.

Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будем мову рідну берегти,

Будем сіять на своєму полі!

Будемо любити, красивішати, рости.

Пам’ятайте слова великого українця, справжнього патріота своєї держави, з творчістю якого ви знайомилися і в початковій школі, і будете вивчати у старших класах, Василя Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину!

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

Перегляд відеоролика «Лебеді материнства».